Маппінг затягує. Учора потягло мене досліджувати на місцевості автошлях Т-17-22 Велика Рублівка - Чутове - Карлівка. Перша його частина, від Великої Рублівки до Чутового, пролетіла під колесами буденно.
Другої її частини в OSM не було позначено навіть приблизно і я, плануючи маршрут в сервісі GPSies, накреслив її за підкладкою від Google Maps. Даремно, ой даремно!
Першим дзвіночком стали бетонні блоки одразу ж після повороту з траси М03/Е40 на потрібну вулицю. Зроблені у вигляді красивих таких вазонів. Для велосипеда не перешкода, але як для Т-шляху початок неочікуваний. Проїхався трохи цією вулицею (Леніна) туди-назад. Вздовж неї - різного роду адміністративні будівлі. Автомобільний рух з очевидних причин відсутній повністю. Зрозуміло, що чиновникам хочеться працювати в тиші і комфорті, чого б це вони терпіли під вікнами secondary-шлях. Та й асфальт на вулиці був тільки на початку, далі - кам’янка. Ні, це не може бути Т-17-22.
ОК, поїхав шукати поворот на Карлівку по трасі далі. Проїхавши півтора кілометра, не побачив ні вказівників, ані власне вулиць куди можна було б повернути. Повернувся назад, звернув в єдино можливому для цього місці - вулицю, паралельну вулиці Леніна. Невдовзі вона теж перетворилась на кам’янку. Неприємні відчуття на майже шосейних покришках. Дивна Т-дорога. Але яких тільки чудес у нас не трапляється, та й вибору ніякого - поїхав. Скоро виїхав на ту ж траекторію, що й вказував Google Maps, це трохи заспокоїло. Кам’янка знову змінилася асфальтом, а за Чутовим навіть з’явилася розмітка, і я зовсім розслабився. І тут… За с. Червоне - СЮРПРИЗ: там, де Google Maps стверджує, що дорога продовжується прямо на південь, вона повертає на схід. На південь же - польова грунтовка:
